Розділ 315

— Раніше я вивчала мову… добре виходило, — тихо відповіла Ганна. — Але це було в минулому.

Почувши ці слова, Стас підійшов до дружини, обережно взяв її за руки і, дивлячись просто в очі, мовив:

— Кохана, твоє життя тільки починається. Попереду ще так багато. Тепер у тебе є я, і я зроблю все, щоб твої дні були яскравими.

Він ніжно поцілував її в щоку.

— Стасе… дякую тобі, — прошепотіла Ганна.

Філатов спостерігав за ними, і на серці йому стало по-справжньому радісно.

— Повністю згоден з твоїм чоловіком, — підтримав слова Полянського лікар, ледь усміхнувшись.

— Ганночко, Стасе… я маю йти. Щасливої вам поїздки, — загадково промовив він.

— Дякую вам, Сергію Андрійовичу, — щиро сказала Ганна, дивлячись Філатову у вічі.

— Завжди будь ласка, дівчинко, — тепло відповів він.

— Дякую, професоре, — додав Полянський. — Але прошу, повечеряйте з нами. Я приготував курку з картоплею, — з посмішкою запросив молодий чоловік.

— Так, лікарю, будь ласка, залишайтеся, — попросила дівчина, дивлячись на Філатова.

— Добре, моя хороша, вмовили, — посміхаючись, мовив Сергій Андрійович.

На обличчі дівчини засяяла посмішка.

— Ура! Дякую вам, Стас. Допоможеш, будь ласка, пересісти мені у крісло? — попросила Ганна, дивлячись на молодого чоловіка.

— Хочу, хочу поїсти з вами на кухні, — додала вона.

— Так, звісно, — відповів Полянський, обережно підняв дружину і пересадив у візок.

За мить усі присутні сіли за столом. Полянський швидко розставив тарілки та дістав ароматну курочку з духовки, аромат якої наповнив усю кухню. Він поставив страву на стіл та, з посмішкою, сказав:

— Все готово. Можемо ласувати!