Розділ 312

— Дякую тобі, обов’язково, — мовила Ганна, поглянувши на чоловіка з вдячністю, любов’ю і ніжністю. — А зараз, якщо ти не проти, я хочу додому.

— Так, звісно, — відповів Поляньскій.

Він підхопив дівчину на руки й поніс до квартири.

— Візок тобі від сьогодні не потрібен. Замість нього я буду носити тебе на руках, — пожартував Стас, несучи її на другий поверх.

— Я згодна, — посміхнулась вона.

Коли Стас заніс Ганну всередину, він обережно поклав її на ліжко.

— Кохана, я зараз приїду й заберу візок, — тихо сказав він.

— Так, добре… дякую, — мовила Ганна й подивилася на чоловіка.

Поляньскій швидко повернувся з візком.

— Кохана, — м’яко запитав він, — що ти хочеш сьогодні на вечерю?

— Дякую тобі, Стас, — мовила Ганна, — але я справді нічого не хочу, тільки чай. Трохи пізніше.

— Відпочинь, ти напевно втомився зі мною, — тихо сказала Ганна, дивлячись на Стаса.

— Приляж поруч, будь ласка, — тихо попросила вона, дивлячись йому у вічі.

Стас обережно ліг поруч. Він подивився на дівчину та запитав:

— Як ти себе почуваєш?

— Дякую, добре, — відповіла Ганна. — З тобою поговорила, і наче камінь з душі зняли.

Дівчина подивилась на чоловіка з вдячністю, ніжністю та тихо сказала:

— Стас, я дуже кохаю тебе. Дякую, що ти у мене є.

— І я дуже кохаю тебе, сонечко, — м’яко сказав чоловік.

Дівчина без різких рухів обережно обійняла чоловіка та з теплотою сказала:

— Дякую тобі. Стас, не ображайся, я подзвоню Сергію Андрійовичу й попрошу його прийти та поставити мені катетер.

— Так, звісно, давай, я у Viber напишу йому, — запропонував Стас.

— Так, будь ласка, — відповіла Ганна.

Він відправив повідомлення Філатову:

«Дякую тобі».- мовила дружина не відводячи погляду від Стаса.