Розділ 311

— Коли лікар приїхав і дізнався, що дідусь помер, він сказав, що хоче мені допомогти, — тихо продовжила Ганна. — Я не повірила йому. Я подумала, що він один із тих байдужих, які лише формально висловлюють співчуття. Думала, що приїде, скаже кілька слів — і поїде, забувши про моє існування. Але ні. Сергій Андрійович допоміг мені пережити горе, своєю турботою дав мені сили жити далі.

— Так, професор справді хороша людина, — відповів Стас, уважно дивлячись на неї.
— Тепер ти розумієш, чому він так сильно потрібен мені? — тихо запитала дівчина, трохи запнувшись.
— Так… — видихнув Полянський. — Пробач. Я був дурнем, — визнав чоловік.

— У нас із Сергієм Андрійовичем дуже сильний емоційний зв’язок, — тихо пояснила дівчина. — Але, будь ласка, не подумай нічого поганого… Я дуже сильно люблю тебе.

— Коли Сергій Андрійович робить мені делікатні процедури, я не відчуваю сорому, ніяковості чи неповноцінності. Але якщо це робитимеш ти… я відчуваю ці почуття. Поки що нічого не можу з цим вдіяти… Будь ласка, пробач, — щиро мовила Ганна.

— Кохана, я буду чекати стільки, скільки потрібно, доки ти сама дозволиш мені допомагати тобі в усьому, — тихо відповів Стас. — Ти вже довірилась мені: дозволила допомогти прийняти душ. А сьогодні ти розповіла мені свої найвідвертіші почуття… Я дуже це ціную, — м’яко мовив чоловік. — Обіцяю, з часом ти не соромитимешся мене навіть у делікатних процедурах.