Повернути Мене до життя
Розділ 310
Дівчина опустила погляд і тихо продовжила:
— Після лікарні дідусь доглядав за мною увесь час… Я почувалася жахливо. Попри свої 75 років, він піднімав мене, пересаджував у крісло, допомагав прийняти душ і годував… Я почувалася дуже погано, — зізналася Ганна, і на її обличчі заблистіли сльози.
Чоловік провів рукою по її обличчі та співчутливо сказав:
— Моя хороша, прошу, не плач…
— Дякую тобі, — мовила дівчина, дивлячись на нього.
Одного разу він повіз мене на двір. Він присів на лавочку, я сиділа в інвалідному візку поруч. Ми спілкувалися, коли раптово йому стало зле: він важко дихав і схопився за серце. У паніці я запитувала:
— Що з тобою? Тобі зле?
Я швидко взяла телефон і викликала швидку. А він лише повторював:
— Все добре, не хвилюйся, онучку…
Його доставили до лікарні — у нього стався інфаркт. Він прожив ще один день і встиг подзвонити Сергію Андрійовичу, попросивши приїхати. Коли лікар приїхав, дідусь помер.
Згадуючи ці події, Ганна закрила обличчя руками та знову заплакала. Стас обережно обійняв її, і вона трималася в його обіймах, хапаючи повітря й захлинаючись сльозами.
— Кохана, мені дуже шкода, — м’яко сказав чоловік, обережно погладивши дружину по голові.
— Дякую тобі щиро, — відповіла Ганна.
#344 в Детектив/Трилер
#170 в Детектив
#3645 в Любовні романи
#1635 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
