Повернути Мене до життя

Розділ 309

Я пам’ятаю, як дідусь вперше побачив мене в такому стані. Того дня я вперше побачила, як він плаче.
Перші дні я не могла стримувати сльози від сильного болю. Дідусь був поруч, спав у кріслі, ледве стримуючи хвилювання. Грошей на ліки не вистачало, і він був змушений працювати навіть уночі. Дуже виснажувався, мало спав.

Коли лікарі винесли мені вирок — що я більше не зможу ходити, мене накрила глибока депресія, мій емоційний стан був жахливий. Я відмовлялась їсти, не дозволяла до себе доторкнутися, у мене були істерики. Хотіла тільки одного — померти, зізналась Гана Стас узяв її руку стис.

Стас уважно дивився, обійняв ніжно. Його спокій і підтримка давали мені трохи сил.

Потім поліція знайшла машину та самого водія, який збив мене. Я одразу написала заяву, але він усе заперечував. Його навіть затримали на кілька днів.

Адвокати водія приходили та тисли, звинувачували у брехні, казали, що я сама винна, нібито кинулась під колеса. Одного дня навіть сам винуватець подзвонив і запропонував гроші, щоб я відмовилась від своїх показів. Мені та дідусю погрожували.

Через деякий час водія відпустили, а справу закрили. Слідчий заявив, що я нібито була п’яна і переходила дорогу в забороненому місці, хоча насправді це був пішохідний перехід.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше