Повернути Мене до життя

Розділ 308

— Стас, мені страшно подумати, що було б зі мною, якби не Сергій Андрійович, — відповіла Ганна, зітхаючи. — Після смерті дідуся я залишилася зовсім одна…

Вона зробила паузу, збираючись із думками, і продовжила:

— Інших родичів у мене не мае, батьки загинули рано, мене виховував дідусь. Раніше він ніколи не скаржився на здоров’я, вів активний спосіб життя, ходив на риболовлю та полювання. Коли я виросла, він також був у хорошій фізичній формі. Я працювала у школі, а він готував мені смачні сніданки та обіди. Я дуже любила його, а він мене.

Дівчина продовжувала говорити:

— До того дня, поки мене не збив п’яний водій… Пам’ятаю удар, темряву і сильний біль у спині. Я зовсім не відчувала ніг…

Згадавши цей момент, Ганна заплакала.

Стас обережно обійняв дружину. Вона міцно трималася в його обіймах і продовжувала плакати.

— Кохана, все позаду, — лагідно заспокоював її чоловік.
— Дякую… — шепотіла вона крізь сльози.
— Кохана, навіть уявити не можу, як тобі було боляче, важко, страшно… Але я поруч, — ніжно промовив Стас.

— Пробач мені, — тихо мовила Ганна.
— Не вибачайся, кохана. Дякую, що відверта зі мною у своїх почуттях, — ніжно відповів Стас.
— Дякую тобі, — сказала вона, легенько торкаючись його руки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше