Розділ 306

«Потерпи, Ганочко…» — м’яко промовив лікар, обережно перевертаючи її на живіт. Ганні було так боляче, що кожен, навіть найменший рух, пронизував гострим болем у хребті.
Важко дихаючи, вона тихо прошепотіла:
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу…

Чоловік дістав із портфеля масажне масло з теплим ароматом бергамоту й повільно налив кілька крапель на спину дівчини. Стас відійшов до вікна, уважно спостерігаючи за рухами Філатова.
Чоловік почав обережні погладжування, розподіляючи масло по її спині повільними, м’якими рухами. Ганна відчувала одночасно біль і тепло. Рухи Філатова розслаблювали напружені м’язи.

— Ганочко, розслабся, глибоко дихай, — попросив Сергій Андрійович.

Він дійшов до місця сильного набряку. Ганна відчула різкий біль і тихо прошепотіла, стримуючи сльози:
— Дуже боляче…
— Знаю, Ганочко, потерпи, зараз… не дихай, — заспокоював її Сергій Андрійович. Вона зібралася і зробила глибокий вдих.

Він робив обережні маніпуляції навколо травми. Ганна стонала, але терпіла, намагаючись не напружуватися. Поступово дівчина відчула, як біль ніби відступає під руками лікаря.
— Дякую вам… — тихо промовила вона.

— Тобі легше? — м’яко спитав Філатов.
— Набагато краще, — відповіла дівчина. — Дякую вам…

— Добре, моя хороша, — відповів Філатов. — Я скоро закінчу.
— Сергію Андрійовичу, я не хочу, щоб цей масаж закінчувався… — тихо промовила дівчина.

— Мені важко пояснити, наскільки мені легше від вашого масажу… — тихо додала вона.

— Після цієї травми… новина про те, що я ніколи не буду ходити, була для мене жахливою, — зізналася Ганна, поки Філатов продовжував масажні прийоми. — Відчуття болю кожного дня і ночі було для мене неймовірним випробуванням.

— Особливо перші дні після перелому хребта… — розповіла дівчина. — Лікарі давали мені морфін, але навіть він не допомагав.

— Дідусь бачив, як мені погано. Хоча я намагалася приховати біль, у мене це виходило не дуже… — додала вона.

— Я лежала в державній лікарні… — тихо продовжила Ганна. — Там до мене було байдуже ставлення. Робили укол і казали: “Спи”. А те, що я не могла заснути від такого болю, що хотілося на стіну лізти, — нікого не хвилювало…

Стас слухав у цей момент. Молодий чоловік добре зрозумів, що він навіть уяви не мав, через що насправді пройшла Ганна. Йому стало ще соромніше за свою поведінку.
Претензії, які він їй висловлював, були несправедливі, але тоді Ганна поводилася спокійно і швидко його пробачила.

— З того моменту я просто ненавиділа лікарів… — щиро продовжила дівчина. — Пам’ятаєте наше перше знайомство? Я дуже погано себе поводила, грубила вам.
— Мені й досі соромно… — тихо додала вона.

— Пробачте… — тихо прошепотіла вона. — Але ви, навіть не зважаючи на мою поведінку, завжди були добрі до мене, уважні та турботливі.

— Ви ніби відчуваєте мій біль… Дякую вам, — м’яко сказала Ганна.

— Цей масаж для мене як знеболювальне на рану, — порівняла Ганна.

— Жодні знеболювальні так не діють… як ваше лікування, — наголосила вона.

— Ганочко, я дуже радий, що тобі краще від масажу, — відповів Сергій Андрійович. — Дуже співчуваю через те, що ти пережила. Ти дуже хороша, вдячна дівчина.

— Насправді ви дуже хороша людина і лікар, — відповіла дівчина.

— Дякую тобі, рідна, — сказав Філатов і виконав останні прийоми масажу. — Ось так на сьогодні все.

Дівчина полегшено зітхнула й відчула, як біль зовсім минув. Натомість у кожній клітині її тіла розходилося розроблення та полегшення.

— Дякую вам, Сергій Андрійович, — повторила Ганна.

Він обережно перевернув її