Розділ 292

— Дякую тобі, рідна, за довіру, — м’яко відповів Стас. — Я допоможу тобі, не хвилюйся.

Та насправді він і гадки не мав, якою ціною Ганні дається це рішення — дозволити йому провести таку делікатну процедуру.
У грудях дівчини змішалися біль, безпорадність і сором. Вона коротко глянула на Стаса. Погляд був наповнений смутком.
Після цього Ганна відвернула голову, намагаючись опанувати себе, але емоції нахлинули, накриваючи її хвилею.

Стас підготував катетер та все необхідне. Потім підійшов до дружини, ніжно торкнувся її плеча і, дивлячись їй просто в очі, м’яко промовив:

— Ганю, не турбуйся. Я зроблю все швидко й делікатно. Я поруч.

Дівчина підвела погляд на Стаса. У її очах блищали сльози, голос тремтів, але слова були щирими:

— Дякую тобі… за підтримку.

— Кохана, ти готова? — тихо запитав він.

Ганна повільно повернула голову. Зробила глибокий, тремтливий вдих, а в куточках її очей потекли сльози.

Але дівчина його зупинила:

— Будь ласка… пробач, я не можу… — мовила вона, ковтаючи сльози.

— Подзвони, будь ласка, Сергію Андрійовичу… — попросила Ганна. — Благаю… — ледве стримуючи плач.

— Добре, не плач, — сказав чоловік. — Уже дзвоню.

Він набрав номер Філатова. Сергій Андрійович вже збирався лягати спати, але почувши дзвінок Стаса, одразу відповів:

— Алло? Щось сталося? — запитав він.

— Професоре, можете, будь ласка, прийти зараз? Ганна просить, — пояснив Стас.

— Добре, зараз буду, — відповів Філатов.

Квартира, яку він орендував, знаходилася у сусідньому під’їзді, тож Сергій Андрійович швидко підвівся, вдягнувся й незабаром опинився біля квартири молодят.