Розділ 289

Почувши слова Стаса, дівчина змінилася в обличчі. Зібравши сили, вона обережно сперлася на руки, повільно відірвала спину від ліжка й, стримуючи біль, міцно обійняла чоловіка.

— Дякую тобі… Пробач мені за мої сумніви. Я теж дуже кохаю тебе, — прошепотіла вона, притискаючись до нього. — Я тобі вірю, — впевнено додала.

— Обіцяю, ти ніколи про це не пошкодуєш, — тихо сказав Стас, тримаючи дівчину в обіймах. — Добре, кохана… тільки не навантажуй хребет.

Він обережно підклав руку під її спину, допомагаючи повернутися у лежаче положення. Стас добре розумів, що навіть обійняти його після травми коштувало їй неймовірних зусиль. Ганна відчула його турботу, і від цього їй ставало трохи легше.

— Дякую тобі, — сказала вона, дивлячись чоловікові в очі.

— Дуже болить спина? — м’яко запитав Стас.

— Болить, але терпимо, — відповіла дівчина.

— Може подзвонити Сергію Андрійовичу? — запитав чоловік.

— Дякую, сьогодні не треба, — відповіла Ганна. — Завтра лікар зробить мені масаж.

— На жаль, я не володію таким масажем, як Сергій Андрійович, — лагідно сказав Станіслав. — Мені теж дуже хотілося б полегшити твій біль…

— Ти багато робиш для мене, піклуєшся… Від твоєї турботи мені стає легше, — тихо промовила Ганна.

— Здається, у мене на сьогодні були заплановані водні процедури, — з посмішкою сказала вона. — Прийняти які ти обіцяв допомогти мені, — жартівливо наголосила дівчина.

— Так, так, — м’яко мовив Поляскій. — Пані Поляньска, рушаймо до душу.