Лікар ніжно поклав Ганну на ліжко, підготував катетер і, одягнувши рукавички, діяв з максимальною обережністю. Кожен його рух був сповнений поваги та турботи.
— Ганочко, тобі зручно? — промовив Філатов тихо, з турботою, уважно дивлячись на неї.
— Так, дякую, — тихо відповіла дівчина. — Ви дуже делікатні зі мною, і це для мене дуже важливо, — наголосила вона.
Під час процедури Ганна почувала себе в безпеці, бо щиро вірила лікарю.
Коли він закінчив, мовив:
— Все, моя хороша, я закінчив. Ганочко, тобі доведеться ставити катетер кілька разів на день, а не тільки ввечері, інакше це може зашкодити твоєму здоров’ю, — пояснив Сергій Андрійович.
— Спробуй дозволити Стасу допомогати тобі, — спокійно сказав Сергій Андрійович. — Це лише зміцнить ваші стосунки.
Ганна подивилася на Філатова.
— Так, ви маєте рацію… Я спробую, — відповіла вона тихо. — Але мені це нелегко. Хоча розумом я розумію, що він мій чоловік, та справа в мені, розумієте, лікарю… У голові наче бар’єр, який я поки не можу подолати. Можливо, з часом… — її голос злегка затремтів.
Сергій Андрійович подивився на неї з розумінням і м’яко мовив:
— Пам’ятаєш, колись ти теж соромилася мене? А зараз усе інакше. Просто спробуй, — з теплотою порадив лікар.
Ганна трохи опустила погляд, міркуючи над його словами.
#363 в Детектив/Трилер
#150 в Детектив
#3607 в Любовні романи
#1604 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 29.03.2026