Розділ 280

— Можна попросити тебе?  Попросила дівчина про що завгодно, серденько — ласкаво відповів Стас.
— Я хочу трохи погуляти на свіжому повітрі. Будь ласка, відвезеш мене? — запитала Ганна.
— Із задоволенням, — мовив чоловік, посміхаючись.

— Допоможеш мені одягнутися? — спитала дівчина.
— Звісно. Де твої речі? — поцікавився Стас.
— У вітальні, вони висіли на стільці, — відповіла Ганна.

Він приніс їх — штани та жіночу сорочку.
Він обережно допоміг їй одягнутися, почавши з кофти.
Потім обережно одягнув брюки. Йому було важливо, щоб їй було зручно — він турбувався про неї.

Після цього він обережно посадив її в інвалідний візок.
— Ось так, — м’яко сказав Станіслав. — Зручно? — запитав чоловік, дивлячись на дружину.
— Так, велике дякую тобі, — сказала дівчина, подивившись на Станіслава. У її голосі відчувалася вдячність і любов до Стаса. Вона торкнулася його руки.

Поляскій усміхнувся, підвівся й сказав:
— Рушаймо, — запитав він.
Ганна кивнула.
Через п’ять хвилин вони вже були на дворі. Був теплий осінній день.

— Куди поїдемо, кохана? — запитав молодий чоловік.
— До парку, — з посмішкою відповіла дівчина.
— Слухаюсь, — жартома мовив Поляскій.

Поляскій обережно котив Ганну по гарному парку Дюссельдорфа. Золоті осінні дерева тихо шуміли під лагідним вітром, а промені сонця, пробиваючись крізь гілля, відбивалися на воді й просто виблискували.

— Яка краса! — вигукнула Ганна.
— Так, кохана, дуже гарно, — погодився Стас.

Він підкотив Ганну ближче до лавочки, сів на неї, а крісло дівчини поставив навпроти, щоб бути з нею на одному рівні.

— Дякую тобі за цю чарівну прогулянку, — промовила Ганна, дивлячись на чоловіка. — Раніше я думала, що після того, як більше не можу ходити, вже ніколи не зможу радіти кожному дню.

Чоловік узяв її руку, подивився в очі й м’яко промовив:
— Ти ще багато зможеш, кохана.

Вона подивилася на чоловіка й тихо відповіла:
— Якщо тільки ти будеш поруч.
— Завжди, — пообіцяв Станіслав.