Розділ 279

Дівчина, не відводячи погляду від Стаса, тихо відповіла:
— Я довіряю тобі. Ти мій чоловік,  поруч зі мною — тут і зараз. Я кохаю тебе.

Сергій Андрійович для мене дуже близька людина. Після смерті дідуся він став мені як батько. Його турбота й підтримка змінили мене. Після його лікування мені справді полегшало.

До того моменту… я вже не хотіла жити, — Ганна зробила коротку паузу. — Лікар переконав мене, що життя прекрасне, і що я маю жити, навіть якщо тепер наполовину паралізована.

Саме Сергій Андрійович додав мені впевненості в тому, що, незважаючи на мій стан, я зможу бути для тебе хорошою дружиною.

— Прошу, не ревнуй мене до лікаря… — тихо сказала дівчина. — Він завжди буде важливим для мене. Так само, як і ти, Сергій Андрійович потрібен мені.

— Справа не в ревнощах, — заперечив чоловік. — Що ти, кохана… Просто мені теж хотілося полегшувати твій біль, робити для тебе делікатні речі. Дозволь хоча б ставити катетер, — тихо попросив Стас.

— Будучи поруч, ти допомагаєш мені, робиш уколи… Ти також хороший лікар і добре піклуєшся про мене, за це я тобі дуже вдячна. Але я хочу, щоб мене лікував Сергій Андрійович, — пояснила дівчина.

— Катетер… дай мені час, прошу, — ніяковіючи, попросила Ганна. — Тобі ще набридне робити мені всі ці процедури, але не зараз. Прошу, не тисни на мене.

— Добре, кохана, я не квапитиму тебе, — відповів чоловік. — Коли сама будеш готова, попроси.
— Обіцяю, — мовила дівчина, дивлячись на нього.
— Я не маю нічого проти, щоб тебе лікував Сергій Андрійович, більше того, я обома руками за. Тим паче, Сергій Андрійович — кращий нейрохірург та реабілітолог країни, — зазначив Станіслав.
— Дякую тобі, Стас, — відповіла дівчина. — Мені дуже пощастило з тобою.
— Ти найкращий чоловік, якого я зустріла у своєму житті, — сказала Ганна зі сльозами на очах.
— Я кохаю тебе, моя люба, — тихо прошепотів він, обережно обійнявши її.