— А зараз маю їхати у справі, — м’яко зазначив чоловік.
— Залишу тебе на твого люблячого чоловіка, — посміхнувся Філатов, дивлячись Ганні в очі.
— Ви ж приїдете? — спитала дівчина з надією в голосі.
— Обіцяю, ввечері повернуся, — пообіцяв лікар. Він підвівся та вийшов, відчуваючи легке хвилювання.
Ганна провела Філатова поглядом, не приховуючи теплоти та поваги.
Філатов покликав Стаса. Молодий чоловік відразу почув і підійшов до нього, трохи напружений, але готовий допомогти.
— Як вона, професоре?
— Вже набагато краще, — відповів Сергій Андрійович. — Йди до неї, ти їй дуже потрібен.
— Я прийду пізніше, маю їхати. —
— Зрозумів, дякую, — сказав Полянський.
Він полегшено зітхнув і посміхнувся, дивлячись на Ганну. Вона не відводила від нього погляду.
— Стас… будь ласка, ляж поруч, — попросила вона тихо.
Філатов вийшов, викликав таксі і повернувся до готелю.
Тим часом Полянський зайшов у кімнату до дружини, присів на край ліжка і, ніжно торкаючись її руки, запитав:
— Кохана, як ти? Тобі краще?
— Вже добре, завдяки Сергію Андрійовичу, — відповіла Ганна. — Дякую тобі.
#315 в Детектив/Трилер
#155 в Детектив
#3626 в Любовні романи
#1617 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025