Розділ 275

Коли Сергій Андрійович підготувався, він обережно перевернув Ганну на живіт, підклавши валик під живіт, щоб зняти напруження зі спини. Його рухи були повільні, впевнені — він уникав ділянки перелому, працюючи лише навколо, щоб зняти спазм і покращити кровообіг.

Спершу зробив кілька легких погладжувальних рухів долонями — від лопаток до талії, щоб розігріти шкіру й підготувати м’язи. Потім перейшов до розтирання подушечками пальців, короткими, спрямованими від хребта назовні рухами. Кожен його дотик був точним і контрольованим, у ньому відчувався досвід і турбота.

Ганна стискала пальці, часом морщилася від болю, але не просила зупинитися. Від його рук ішло м’яке тепло, яке поволі розливалося по спині, розслабляючи тіло. Напруга зникала, дихання ставало рівнішим.

— Потерпи трохи, моя хороша, — тихо промовив він, не припиняючи рухів.

Дівчина заплющила очі. Відчуття болю змінилося полегшенням.
— Дякую, — прошепотіла вона.

Сергій Андрійович кивнув і, не відводячи погляду, м’яко сказав:
— Моя хороша, я дуже радий, що можу зняти твій біль… зробити так, щоб тобі стало легше.

Вона мовчки вдихнула, ковтаючи сльози.
— Знаєте, Сергію Андрійовичу, після перелому хребта мене щодня мучив цей нестерпний біль, — тихо зізналася Ганна. — Жодні знеболювальні не допомагали, лише трохи притупляли біль Найважче було вночі — через біль я зовсім не могла спати. Часто плакала, мені хотілося кричати від розпачу.

Вона говорила, а Філатов продовжував масаж — повільно, уважно, ніби кожен її біль проходив крізь його руки.

— Після смерті дідуся, коли у моєму житті з’явилися ви, — продовжила Ганна, — завдяки вашому лікуванню й турботі мені стало набагато легше. Але сьогодні, коли ви пішли, нічого не сказавши… мені знову стало так боляче, як на самому початку.

Вона зробила коротку паузу, ковтнула сльози й ледь чутно додала:
— Ви мені дуже потрібні… Чому ви вирішили залишити мене?