Поляскій залишився з Ганною в кімнаті.
— Гануся, дозволиш лягти поруч? — делікатно запитав Стас.
— Звісно, — відповіла дівчина. — Тепер я твоя дружина, можеш не питати дозволу, щоб лягти біля мене, — серйозно сказала Ганна, подивившись на чоловіка.
Він обережно ліг поруч і взяв її руку.
— Дякую тобі, — тихо сказав Поляскій.
— Ми, люба, не будемо поспішати ні в чому, тільки коли ти будеш готова, — зазначив чоловік, дивлячись на дружину.
— Дякую тобі, Стасе. Для мене важливе твоє розуміння, — тихо відповіла дівчина, не відводячи погляду від чоловіка.
— Кохана, наступного разу, будь ласка, дозволиш мені допомогти з катетером? — запитав Станіслав.
— Ти дійсно цього хочеш? — перепитала Ганна, не відводячи погляду від чоловіка.
— Дуже, — відповів він.
— Добре, — сказала дівчина.
— Тільки відразу не чекай від мене багато, — попросила вона.
— Люба, якщо ти поки не хочеш, щоб я ставив тобі катетер, почекаю. Все добре, — запевнив чоловік.
— Розумієш… — почала Ганна. — Справа не в тобі. Я довіряю тобі, просто під час цієї процедури почуваюся жахливо: немічною, неповноцінною, — пояснила вона.
— Знаєш, чого я хочу? Прокидатися з тобою щодня, бачити, як ти долаєш труднощі, бути поруч і завжди підтримувати тебе. Я пишаюся тобою, коли бачу, як ти щоразу долаєш усе, не здаючись. Це робить сильним мене.
#324 в Детектив/Трилер
#163 в Детектив
#3664 в Любовні романи
#1628 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025