Розділ 267

Ганна подивилась на Філатова та Єдіка і промовила:
— Дякую вам.

Друг, задоволений, повернувся до столу. Грав живий оркестр. Наречений встав, повернувся до музикантів і німецькою мовив:
— Eugen Doga, mein liebes und sanftes Tier!

— Евген Дога, мій лагідний та ніжний звір! — переклав він українською, усміхаючись.

Музиканти відразу зрозуміли — заграла відома мелодія весільного вальсу.
Чоловік швидко підбіг, обережно підняв Ганну на руки й за кружляв із нею в танці. Її сміх розлився по залу, а очі світилися щастям.

— Дякую тобі, — сказала дівчина, дивлячись Станіславу у вічі.
— Я себе давно так добре не почувала.
— Тепер ти моя дружина, — упевнено відповів чоловік і, не відводячи погляду, продовжив кружляти її в обіймах.
— Meine Frau! Моя дружина! — вигукнув Полянський спочатку німецькою, а потім українською, не стримуючи емоцій.
— Ich liebe dich. Я кохаю тебе, — тихо додав він, дивлячись їй просто у вічі.
Музиканти, що грали, посміхалися. Сергій Андрійович та Єдік теж раділи, спостерігаючи за Полянським та Ганною.

Я найщасливіша дівчина у світі, — відповіла дівчина на Поляньського. Її обличчя сяяло радістю.
Я теж дуже кохаю тебе, — мовила дівчина.
Вона ніжно поцілувала свого чоловіка, а всі присутні вибухнули оплесками.
— Я трохи втомилась, — мовила Ганна. — Давай повернемося до столу.
— Так, звісно, — відповів чоловік і обережно посадив її на місце.
На годиннику була вже одинадцята година ночі. Сергій Андрійович встав і сказав:
— Молоді люди, ви ще святкуйте, а мені вже час… Я занадто старий і дуже втомився.

Чоловік підійшов до молодят і додав:
— Буду чекати на вас вдома.

— Дякую, Сергій Андрійович, — відповіла дівчина. Потім тихо попросила: — Лікарю, будь ласка, не пийте. - буду пообіцяв він дівчини.

Поляскій потиснув руку Філатова, і той пішов.