Розділ 266

Стас ще раз ніжно поцілував Ганну й сказав:
— Безмежно кохаю тебе.

Філатов встав, підійшов до молодят і з посмішкою промовив:
— Гадаю, настав час для подарунків.

Він дістав із портфеля документи й пояснив:
— Це дарча на квартиру тут, у Німеччині, яку я оформив на вас обох. Вона тепер ваша.

— Урочисто промовив Сергій Андрійович — і передав документи молодій парі.

Вони були шоковані. Першою заговорила Ганна:
— Дякую вам, Сергій Андрійович… У мене немає слів.

Він нахилився до дівчини, і вона обійняла його.
— Дуже радий, моя хороша, — відповів Філатов.

Полянський також встав, потиснув руку чоловікові та обійняв його:
— Вітаю, — додав літній чоловік.
— Дякую вам, Сергій Андрійович, — сказав Полянський.

— Але це ще не все, — загадково продовжив Філатов, дістаючи з портфеля дві довгі бархатні коробочки.

Спершу сівши на стілець, чоловік простягнув подарунок Ганні:
— Це тобі.

Вона відкрила коробочку й побачила всередині гарний класичний золотий швейцарський годинник Tissot.

— Дякую вам, Сергій Андрійович, — сказала Ганна, розглядаючи годинник. — Він дуже красивий.

Вона підняла очі на нього і зі зворушливо з усмішкою додала:
— Дякую…він обережно, надів годинник дівчині на зап'ястя.

— Це тобі на згадку, — посмішкою сказав Філатов.

— Дякую вам… — приголомшено промовила Ганна.

Чоловік лагідно торкнувся її плеча, підвівся і простягнув подарунок Стасу. Усередині лежав золотий годинник Tissot, тільки чоловічий.

— Дякую вам, Сергій Андрійович! — радісно сказав Стас. Він ще раз потиснув руку чоловікові і обійняв його.

— Нехай ваш шлюб буде не під владою часу, але цінуйте кожну його мить, — побажав Філатов.

Стас одразу надів годинник, подивився на Філатова і з ніжною посмішкою промовив: — Дуже гарно, професоре! Щиро дякую за такі чудові подарунки.

Філатов м’яко відповів: «На здоров’я і повернувся за стіл.

Єдік встав, усміхнувся і сказав: — Вітаю вас!
— Гано, Стас, — продовжив він, — я добре знаю твою слабкість до риболовлі, тому хочу подарувати тобі дуже модну вудочку.

Друг простягнув спінінг. Стас усміхнувся, обійняв друга і щиро сказав: — Дякую тобі, дорогий!

— А вам, Гано, хочу подарувати цю неймовірну річ, — додав він, діставши з кишені піджака маленький мішечок. З нього за блищав золотий ланцюжок з гарною підвіскою «Безкінечність.

Він підійшов до дівчини і, трохи схилившись, промовив: — Якщо дозволите.

Друг обережно одягнув прикрасу їй на шию і урочисто вигукнув: — Бажаю, щоб вашому шлюбу не було кінця!

Ганна подивилася на золотий ланцюжок і тихо сказала: — Дякую вам, Єдуарде.