Розділ 264

Полянський підхопив Ганну на руки, обережно обійняв та закрутив. Сергій Андрійович і друг Полянського посміхнулися та заплескали в долоні. У цей момент заграв вальс Мендельсона.
— Вітаємо! — мовили присутні.
— Сергію Андрійовичу, ти друже, — усміхнувшись, мовив Станіслав, — тепер у ресторан святкувати! Я все підготував.
Він ніжно дивився на свою дружину. Вона теж не відводила погляд від чоловіка.
Вони урочисто вийшли на двір: Станіслав тримав Ганну на руках, а лімузин чекав на них, щоб рушити до місця святкування.

Станіслав організував усе до найменших деталей у ресторані FRITZ's FRAU FRANZI: елегантний інтер’єр, сучасна кухня, ніжне освітлення та жива музика. Кожен стіл був прикрашений свіжими квітами, грали мелодії, що створювали романтичну та святкову атмосферу.
Незважаючи на те, що на святі були присутні лише Сергій Андрійович та Єдуард, було дуже затишно, і панувала тепла, святкова атмосфера.

Ганна та Станіслав сиділи в центрі святкового столу, а Сергій Андрійович розташувався недалеко від Єдуарда, милуючись молодятами. Полянський встав та тихо сказав, його голос трохи тремтів від хвилювання:
— Дорогі друзі, Сергій Андрійович, Єдуард, я дуже вдячний вам за те, що були зі мною поруч у цей найважливіший момент мого життя.

Він подивився на літнього чоловіка та наголосив:
— Ви, професоре, завжди підтримували мене та стримували від хибних вчинків. Були й опорою та підтримкою, а найголовніше — завдяки вам я зустрів кохання всього мого життя, мою Ганусю.

Чоловік перевів погляд на дівчину, сівши, щоб бути з нею на одному рівні, та продовжив говорити:
— Кохана, я дуже люблю тебе.