— Ти готова? — запитав Полянський.
— Так! — емоційно відповіла Ганна.
— Тоді поїхали.
— Тепер я можу й сама, — з гордістю похизувалася дівчина, вправно керуючи інвалідним візком однією рукою, легко відхиляючи джойстик керування. Вона підняла очі й додала з усмішкою: — Сергій Андрійович подарував мені сьогодні новий візок.
— Він дуже зручний, — сказав Полянський. — Тепер тобі буде легше.
— Дякую, Сергій Андрійович, — сказав молодий чоловік, подивившись на Філатова.
— Я все зроблю заради Ганни, — відповів чоловік.
— Тому немає за що, —мовив Філатов.
— Ми вже маємо їхати, — сказав Стас
— Я все підготував, — зазначив молодий чоловік. — Так, добре, рушаймо.
Сергій Андрійович вийшов з квартири. Поруч їхала Ганна на інвалідному візку. Вони спустилися на ліфті.
Там, де були ступені, Стас обережно підхопив дівчину на руки і виніс на двір. Ганна трохи зніяковіла, але довірливо поклала голову на його плече. Філатов підняв візок і поставив його у лімузин. Полянський допоміг Ганні сісти в машину.
Коли всі сили у машину, лімузин рушив до Раксу.
#540 в Детектив/Трилер
#254 в Детектив
#5051 в Любовні романи
#2239 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025