Розділ 258

Хельга прийнялася за роботу.
— Ганочко, я залишу тебе ненадовго в руках професіоналів, — м’яко сказав Сергій Андрійович. — Піду одягнуся.
Ганна кивнула і лагідно відповіла:
— Дякую вам.
— Хочу теж добре виглядати, щоб відповідати твоєму зовнішньому вигляду, — пожартував чоловік.
Він подивився на неї лагідно, по-батьківськи, і зайшов до кімнати.

У шафі Сергія Андрійовича висіло два костюми, які він привіз із України. Він вибрав льняний білий костюм, до якого підібрав сорочку того ж кольору та рожеву краватку. Акуратно убрався та зачісав волосся. Стоячи перед дзеркалом, він спокійно оглянув себе: впевнена постава, свіжий погляд — тепер він виглядав молодше за свій вік. Це вже був не той змарнілий чоловік, яким він був раніше. Він наче помолодшав на десять років, а його обличчя випромінювало життя.

Філатов повернувся до вітальні й побачив, як Гербер робив дівчині чудову весільну зачіску. Хельга вже закінчила макіяж і чекала на дивані. Гербер був її чоловіком. Коли він завершив, то сказав: «Готово, Фролін. Ви дуже гарна», — промовив із легким німецьким акцентом.
Ганна була казково вродлива. Макіяж відмінно пасував до весільної сукні та зачіски. Подивившись на себе, дівчина зовсім не впізнала власного відображення.

Після того, як вона більше не могла ходити, Ганна перестала піклуватися про себе так, як раніше. Вона втратила віру в себе й вважала, що інвалідний візок спотворив її, зробив безпорадною й ні на що не здатною.

Але зараз вона дивилася на себе зовсім по-іншому — відчула впевненість і нову силу. «Дякую вам», — мовила Ганна, поглянувши на Герберта та Хельгу. — «Мені дуже подобається… я навіть не вірю, що це я.