Розділ 256

— Що ти, моя хороша, в мені немає нічого особливого, — відповів Сергій Андрійович. — Колись вважав себе незамінним генієм медицини. Та насправді опинився слабаком, який, втративши жінку та доньку, став алкоголіком.

Вона стисла його руку та заперечила:
— Лікарю, це зовсім не так. Насправді ви дуже сильний. Знайшли в собі сили жити далі, при цьому не озлобилися на весь світ, залишилися хорошою, небайдужою і співчутливою людиною. Ви врятували мене й завжди поруч, піклуйтеся про мене. Ви стали для мене всім.

— Дякую тобі, — відповів Сергій Андрійович. — Давай збиратись, — сказав він з посмішкою.

Вона кивнула, посміхаючись у відповідь

Сергій Андрійович стояв поруч і любовався красою дівчини. — Ганочко, ти прекрасна, — сказав він. — Але дещо тобі бракує.
Він дістав довгу бархатну коробочку, відкрив її, і всередині мерехтіло гарне золотисте кольє з кількома ярусами. — Це тобі, — мовив Сергій Андрійович, обережно одягаючи прикрасу Ганні на шию.
У дівчини забракло слів. Легкий сором охопив її обличчя. — Дякую вам, Сергій Андрійович, кольє прекрасне! — вигукнула вона.
— Це мій весільний подарунок, прошу, прийми, — попросив чоловік.
— Це дуже дорого, я не можу прийняти такий коштовний подарунок, — додала вона.
— Дуже дякую, — мовила вона і обійняла його, як власного батька.
— Ну добре, — посміхаючись, мовив чоловік, — але це ще не все. Я учора домовився з дуже-дуже модним візажистом та перукарем. Вони скоро прийдуть і займуться твоїм макіяжем та волоссям.
— Дякую вам! Я навіть не знаю, що сказати… Не думала, що зможу бути такою щасливою, як сьогодні. Це все завдяки вам! — емоційно сказала вона.