Розділ 255

— Моя хороша, — тихо мовив він, дивлячись їй у вічі. — Дякую тобі… але ти не повинна залишатися зі мною. Ти маєш повне право жити окремо, зі Стасом.

Вона підвела погляд на Сергія Андрійовича та сказала:
— Ні… я дійсно цього хочу. Ви потрібні мені.

Почувши слова дівчини, він зробив паузу та мовив:
— Я зворушений до глибини душі… Дякую тобі.

Вона заплющила очі на мить і тихо промовила:
— Я більше нічим не можу вам віддячити, лише бути відвертою з вами. Те, що я зараз говорю — щира правда: я не можу без вас.

— Мені дуже приємно твоє таке ставлення до мене, — тихо промовив Філатов, відчуваючи щирість її слів.

На добраніч він торкнувся її руки. Вона стисла його руку й тихо сказала:
— Дякую вам.

— Відпочивай, — промовив він і повільно вийшов до своєї кімнати. Дівчина проводжала його поглядом.

Зранку, о шостій годині, Сергій Андрійович прокинувся. Увійшовши до вітальні, він побачив, що Ганна вже не спить.
— Моя хороша, добрий ранок, — тихо мовив він.
— Доброго ранку, лікарю, — відповіла дівчина, дивлячись на нього з повагою та вдячністю. На її обличчі з’явилася легка посмішка.

— Як ти спала? — запитав Філатов.
— Добре, дякую, — з лагідною усмішкою відповіла Ганна.
— Ти готова? — поцікавився він, уважно дивлячись на неї.
— Здається… ще трохи невпевнено, — зізналася вона.
— Я впевнений, сьогодні буде найкращий день у твоєму житті, — промовив Філатов, намагаючись додати їй сміливості.

Вона торкнулася його руки, дивлячись йому у вічі, й тихо мовила:
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу.
— Можна попросити вас? — запитала Ганна. — Будьте поруч зі мною.
— Обіцяю, — відповів Сергій Андрійович.

Вона продовжувала дивитися йому у вічі й тихо додала:
— Шкода, що дідусь не дожив до цього дня.
— Своїх батьків, на жаль, я не пам’ятаю, — зізналася Ганна. — Дідусь був для мене  батьком.
— Ганочко, твій дідусь хотів для тебе найкращого. У тебе все буде добре, — відповів лікар, обережно стискаючи її руку.

— Дякую вам… — голос Ганни за тремтів. — Знаєте, я дуже хотіла прийти до Стаса своїми ногами, а не в цьому кріслі… на жаль, це не можливо, — визнала вона з легким смутком.
— Моя хороша, ти дівчина з необмеженими можливостями, — сказав Філатов, дивлячись на неї з ніжністю.

Почувши ці слова, обличчя дівчини змінилося, і вона щиро відповіла:
— Сергій Андрійович, ви дуже хороший… Я ніколи не зустрічала таких людей, як ви.