Розділ 253

Стас, вислухавши прохання дівчини, уважно дивлячись на неї, відповів:

— Я згоден, кохана також вважаю, що Філатову не варто залишатись одному. Він так багато зробив для мене, для тебе. Тому, Ганусю, твоє рішення розумне.

Дівчина, почувши його відповідь, легко стисла його руку й тихо промовила:

— Дякую тобі, Стасе, за розуміння.

— А зараз їдемо, я відвезу тебе додому. Сергій Андрійович, напевно, дуже хвилюється, — сказав молодий чоловік.

— Думаю, він знає, що я в надійних руках, — з легкою посмішкою відповіла Ганна.

Молодий чоловік, почувши ці слова, зрадів і мимоволі розплився в усмішці. Він завів машину, і вони рушили.

Коли вони приїхали, Полянський заніс Ганну до квартири. На годиннику було вже одинадцять. Сергій Андрійович поглянув на молодят і жартома промовив:
— Шановні, доброї ночі! Я вже й подумав, що вас сьогодні немає сенсу чекати.

— Пробачте, професоре, — усміхаючись, відповів молодий чоловік. — Це я винен, хочу як найдовше пробути разом зі своєю майбутньою дружиною.

Ганна подивилася на Стаса та не розуміла, за що вона заслужила такого хлопця, як Станіслав.

Він обережно посадив її на диван і сказав:
— Кохана, вже пізно. Я поїду, а завтра зранку приїду по тебе та заберу вас із Сергієм Андрійовичем до РАКСу, — з гордістю додав Станіслав.

Він підійшов і ніжно поцілував її в щоку.
— Дякую тобі за все, — прошепотіла Ганна.

Молоді люди подивилися один на одного з любов’ю та ніжністю.
Станіслав підійшов до Філатова, потис йому руку і сказав:
— Сергій Андрійович, до завтра.
— На добраніч, — коротко відповів літній чоловік.

А Полянський тихо пішов.