Зупинивши авто, Станіслав обережно підняв Ганну на руки. Вона відчула легке тремтіння від несподіванки і дивилася на велику красиву будівлю театру, не розуміючи, де вони опинилися. Серце її трохи калатало від захоплення і передчуття.
Станіслав зупинився біля входу, показав два квитки і сказав: «Guten Abend, wir sind für ‚Ohne Grenzen‘.» — «Доброго вечора, ми на „Без Обмежень“». Охоронець усміхнувся і жестом показав: «Проходьте».
Вони ступили всередину, і Ганна відразу затамувала подих. Великий вестибюль зустрів їх теплим світлом кришталевих люстр, що розсипалися м’якими відблисками по мармуровій підлозі. Стеля була висока, прикрашена витонченими орнаментами та золотими акцентами, а стіни оздоблені дерев’яними панелями й великими полотнами з театральними сценами минулого.
Станіслав ніс Ганну на руках до її місця у залі і акуратно посадив її. Ганна відчула приємну м’якість під собою і затамувала подих, вдивляючись у сцену, ще не знаючи, що саме зараз розпочнеться.
Світло в залі трохи пригасло, і перші акорди музики наповнили простір теплим і мелодійним звучанням. Ганна відчула, як музика ніжно огортає її емоціями, а серце калатало в такт мелодії. Вона ще не знала, який саме концерт перед нею, але вже відчувала, що ця ніч стане особливою.
Станіслав сидів поруч, тихо посміхаючись, спостерігаючи за її захопленням.
#310 в Детектив/Трилер
#155 в Детектив
#3623 в Любовні романи
#1639 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.12.2025