Повернути Мене до життя

Розділ 250

Зупинивши авто, Станіслав обережно підняв Ганну на руки. Вона відчула легке тремтіння від несподіванки і дивилася на велику красиву будівлю театру, не розуміючи, де вони опинилися. Серце її трохи калатало від захоплення і передчуття.

Станіслав зупинився біля входу, показав два квитки і сказав: «Guten Abend, wir sind für ‚Ohne Grenzen‘.» — «Доброго вечора, ми на „Без Обмежень“». Охоронець усміхнувся і жестом показав: «Проходьте».

Вони ступили всередину, і Ганна відразу затамувала подих. Великий вестибюль зустрів їх теплим світлом кришталевих люстр, що розсипалися м’якими відблисками по мармуровій підлозі. Стеля була висока, прикрашена витонченими орнаментами та золотими акцентами, а стіни оздоблені дерев’яними панелями й великими полотнами з театральними сценами минулого.

Станіслав ніс Ганну на руках до її місця у залі і акуратно посадив її. Ганна відчула приємну м’якість під собою і затамувала подих, вдивляючись у сцену, ще не знаючи, що саме зараз розпочнеться.

Світло в залі трохи пригасло, і перші акорди музики наповнили простір теплим і мелодійним звучанням. Ганна відчула, як музика ніжно огортає її емоціями, а серце калатало в такт мелодії. Вона ще не знала, який саме концерт перед нею, але вже відчувала, що ця ніч стане особливою.

Станіслав сидів поруч, тихо посміхаючись, спостерігаючи за її захопленням.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше