Коли всі повернулися до столу, Сергій Андрійович розклав по тарілках скумбрію та овочі.
Полянський, скуштувавши шматочок, вигукнув:
— Дуже смачно! Риба просто неперевершена!
— Ми готували разом, — сказав Сергій Андрійович.
— Дякую тобі, — ніжно промовив Станіслав, дивлячись на дівчину. — Ти дуже мені допомогла.
— Немає за що, — тихо відповіла Ганна. — Насправді все робив лікар.
— Ні, ми готували разом, — м’яко додав Сергій Андрійович.
— Пробач, я мало не забув, — раптово сказав Стас. — Я на хвилину відійду до машини й одразу повернуся.
За кілька хвилин він уже стояв біля авто, дістав велику коробку у гарній упаковці — подарунок — і поспішив назад до квартири.
— Кохана, це для тебе, — мовив він, простягаючи їй коробку.
Ганна радісно й здивовано перепитала:
— Мені?..
Стас поклав коробку їй на коліна.
Коли дівчина відкрила її, очі засвітилися від захвату.
Усередині лежало неймовірно красиве весільне плаття.
Воно було стильне, ніжно-біле, а зверху блищали паєтки.
Дівчина не могла передати словами ті емоції та почуття, які переповнювали її зараз. Мурашки розповзалися по її тілу, і їй здавалося, що все відбувається неначе у вісні.
#323 в Детектив/Трилер
#164 в Детектив
#3648 в Любовні романи
#1619 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025