За годину аромат страви наповнив усю квартиру. Вона вже була готова, і Сергій Андрійович дістав її та поставив на стіл. На годиннику було 18:00.
Ганна уважно спостерігала, як чоловік сервірував стіл. Його обличчя було загадковим, і Ганна відчувала, що він не все говорить.
За пів години у двері подзвонили.
Це був Станіслав. Він тримав у руках білі троянди, був одягнений у білу сорочку, синій діловий костюм і коричневі черевики. Годинник Colber на його руці ідеально пасував до костюму, а аромат парфуму Calvin Klein перебивав запах смачної їжі.
Він зайшов і мовив: «Добрий вечір, Сергій Андрійович».
«Стас, проходь», — запросив Філатов.
Він пройшов на кухню. Ганна подивилася на чоловіка та здивовано спитала: «Стас, це ти? Я думала, що сьогодні ти вже не прийдеш».
«Це був сюрприз, кохана», — відповів Полянський. Він підійшов до дівчини та сів поруч. Його погляд був сповнений тепла, ніжності й любові, так що слова були зайві. Потім простяг їй букет і сказав: «Це тобі».
«Дякую», — відповіла Ганна. Обличчя її засяяло від щастя. Вона не могла відвести погляд…
Філатов спостерігав за молоддю та дуже радів. «Молоді люди, прошу до столу», — промовив він.
#377 в Детектив/Трилер
#165 в Детектив
#3716 в Любовні романи
#1663 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026