Розділ 245

— Дякую вам, Сергій Андрійович, — промовила дівчина. — Мені набагато легше.

— Я радий, Ганочко, — м’яко сказав він. — А зараз пропоную тобі приготувати смачну страву.

— З задоволенням, — посміхаючись, відповіла дівчина.

Чоловік хотів відволікти її від сумних думок і створити теплу, спокійну атмосферу.

— Як кажуть німці, wunderbar, — іронічно сказав Філатов, посміхаючись.

Він допоміг Гані сісти у крісло та повіз її на кухню.

Чоловік дістав зі холодильника свіжу скумбрію, добряче помив її, поклав у духовку та додав лимон.
— Ганочко, ти любиш рибу? — спитав Сергій Андрійович.
— Дуже, — відповіла дівчина, спостерігаючи, як чоловік готував.
— Можна я вам допоможу? — несміливо запитала Ганна, подивившись на нього.
— Якщо тобі не складно, почистити три картоплини, — він показав на бараболю, що лежала на столі.
— Так, звісно, з радістю, — відповіла дівчина.

Вона вправно почистила, і Філатов, усміхаючись, сказав:
— Дякую, Ганочко, ти молодець.

Він виклав картоплю навколо риби й увімкнув духовку.
— Здається, чудово виходить, — сказала Ганна, вдихаючи приємний аромат.

Сергій Андрійович присів на стілець поряд із нею, усміхнувся й мовив:
— Буде дуже смачно. Хочеш кави?
— Так, дуже, — відповіла дівчина.

Вона дивилась на чоловіка, і в її очах світилася довіра та теплий вогник.

Чоловік швидко заварив каву, налив у чашку й подав їй ароматний напій.
— Дякую, — тихо сказала вона.

— Ви підняли мені настрій, — мовила дівчина. — Якби не ви, я б не впоралася.

— Радий допомогти, моя хороша, — відповів Сергій Андрійович. — Все налагодиться.