Розділ 237

Він підвівся і збирався йти до себе у кімнату, але дівчина його зупинила:

— Лікарю, будь ласка, не пийте.

Він обернувся до неї і сказав:

— Обіцяю.

Сергій Андрійович зайшов до своєї кімнати, ліг і швидко заснув.

Ганна ж лежала на дивані і сильно хвилювалася перед розмовою з батьками Стаса. Її думки не давали спокою, і вона тихо згадувала все, що сталося за день, намагаючись заспокоїтися.

Поступово дівчина заснула, нарешті відчувши полегшення. На ранок Сергій Андрійович прокинувся від сильного грохоту. Він поспішно побіг із кімнати і побачив, що Ганна лежить на підлозі, а її візок перевернутий, у бік.

— Ганочко! — вигукнув він, кидаючись до неї. — Що сталося?

— Вибачте, лікарю… я хотіла сісти, та не втрималася, — про шепотіла дівчина, важко дихаючи. — Здається, я сильно вдарилася спиною…

Сергій Андрійович обережно підняв її й допоміг знову лягти, стараючись не завдати їй болю.

— Моя хороша, — тихо сказав він. — Треба було мене покликати. Дай я огляну, щоб переконатися, чи не сильно ти травмувалася.

Він допоміг їй зняти сорочку та обережно повернув на живіт. На спині чітко видно було великий синяк. Його рухи були впевненими й професійними, пальці уважно перевіряли кожен сантиметр.

Коли він торкнувся місця удару, Ганна скрикнула.

— Пробач… — лагідно мовив Сергій Андрійович.

— Все добре, лікарю, — ледве усміхнувшись, відповіла дівчина.

— У тебе сильний забій, — серйозно сказав він.

Він узяв мазь від забою й обережно наніс її на травмоване місце. Ганні було боляче, але вона терпіла.

— Потерпи, Ганочко, я вже майже закінчив, — заспокоював він.

— Дякую вам… — тихо про шепотіла дівчина.