Розділ 235

— Знаєш, як говорять у Німеччині? — спитав Сергій Андрійович і, трохи посміхнувшись, додав:
— „Wer kämpft, kann verlieren. Wer nicht kämpft, hat schon verloren.“
Він нахилився ближче, щоб вона відчула його щирість.
— Це значить, Ганно, що навіть якщо ми боремося й програємо — це не страшно. Найгірше — взагалі не боротися.

Дівчина вислухала його слова й тихо відповіла:
— Дуже влучно сказано… А головне, ці слова — справжня правда життя.

Вона глибоко зітхнула й додала, ледь усміхнувшись крізь сльози:
— Дякую вам, лікарю. Обіцяю, що не здамся.

Філатов ніжно подивився на неї:
— Знаєш, моя хороша, — сказав він тихо, — мене зараз дуже тягне випити… Це бажання важко приборкати. Але, допомагаючи тобі, я стримую себе.
В його голосі прозвучала щирість і внутрішня боротьба, наче він ділився з нею частиною своєї слабкості, довіряючи їй.

Він зробив паузу з сумом і додав:
— Я завжди думаю… як я дійшов до такого становища. Картаю себе за те, що одного разу не взяв себе в руки, не сказав «досить». Тоді я не усвідомлював… Втрата моєї сім’ї зламала мене.

Дівчина подивилася Сергію Андрійовичу у вічі і щиро промовила:
— Лікарю, почати життя спочатку ніколи не пізно. Ви дуже хороший лікар. Якби не ваша допомога, я навіть не уявляю, що було б зі мною. Вам ще багато під силу. Ви мене врятували, — тихо додала вона.

В її словах було чутно щиру вдячність, і водночас вона відчула, як її присутність і підтримка потрібні Сергію Андрійовичу, допомагаючи йому стримувати власні слабкості.