Повернути Мене до життя
Розділ 228
Сергій Андрійович покликав молодого чоловіка, і той увійшов до вітальні. Філатов уважно спостерігав за Полянським та Ганою.
Станіслав підійшов до дивана, де лежала дівчина, і присів на стілець поруч. Її обличчя було відвернуте вбік.
— Привіт, кохана, — тихо мовив він.
Ганна повільно повернула голову, подивилася на нього й ледве чутно відповіла:
— Не називай мене так.
— Ганусю, — не відступав Полянський. — Я розумію, ти образилася на тата. Але його слова для мене нічого не значать. Я кохаю тебе, і ми все одно одружимося.
— Я не хочу, щоб ти сварився з батьками через мене… Я розумію. Вони люблять тебе і бажають лише найкращого, — промовила Ганна, подивившись Станіславу у вічі.
— Ти найкраща для мене! — вигукнув Поляньський, не приховуючи своїх почуттів.
— Пам’ятаєш пісню Без Обмежень «Весь цей світ»? — з посмішкою запитав Стас. — Для мене ти і є весь світ, — емоційно додав він.
— Хай летить, летить під три чорти, як плачеш ти… — тихо процитував рядок із пісні Полянський, дивлячись їй у вічі.
Дівчина, вислухавши зворушливе зізнання Поляньського, подивилася на нього і, зі сльозами на очах, промовила:
— Стас, я кохаю тебе.
Чоловік обережно обійняв Ганну.
#313 в Детектив/Трилер
#156 в Детектив
#3660 в Любовні романи
#1645 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
