Розділ 226

Тату, я вже не маленький хлопець, щоб ти мені казав, що робити. Я кохаю Ганну і проведу з нею все своє життя. Так, вона не може ходити, але Ганна — неперевершена дівчина. І я готовий зробити все, щоб допомогти їй у тому, що їй не під силу».

Батько важко зітхнув, та відповів.

Бачу, тебе не переконати… Почуття затьмарили твій розум. Сподіваюся, це пройде, і ти приймеш правильне рішення. Я не дозволю ламати собі життя — я тебе не для цього ростив.

Станіслав різко підняв голос:

«Про що ти кажеш? Я вже все сказав! Ганна стане моєю дружиною!

У такому випадку у тебе більше немає батьків», — жорстко відповів Володимир Павлович.
«Якщо ти так ставиш питання, — це твої слова, не мої. Захочеш поговорити — номер знаєш», — відповів Станіслав. Він включився.

Після важкої розмови з Володимиром Павловичем Полянський намагався переварити всі сказані слова, але розривати стосунки з дівчиною він не збирався. Тому він заїхав до магазину, купив букет хорізантем і повернувся до квартири Гани. Полянський подзвонив у двері, Філатов відкрив, і Сергій Андрійович запросив молодого чоловіка всередину: «Привіт, Стас

— Проходь на кухню.

— Ганна нещодавно заснула, — пояснив чоловік.

— Добре, професоре, я саме хотів поговорити з вами, — зазначив Полянський.

— Вип’єш кави? — запропонував літній чоловік.

— Так, не відмовляюсь, — сказав молодий чоловік.

Сергій Андрійович заварив дві чашки запашного напою. Кухня була наповнена ароматом свіжо звареної кави. Він поставив чашки перед Полянським.

— Дякую, — сказав молодий чоловік.

Поляскій поставив квіти у вазу.

— Вам напевно Гана вже розповіла про події сьогоднішнього дня, — почав Станіслав.
— Так, — підтвердив Сергій Андрійович, серйозно подивившись на молодого чоловіка. — Мені цікаво одне: що ти збираєшся робити? — запитав він.
— Одружитись із Ганою, — рішуче відповів молодий чоловік.