Розділ 218

Станіслав зупинився у  відомому готелі  Дюссельдорфа в номері класу «люкс». Прийнявши душ, він ліг на ліжко, приємно втомлений подіями дня. У його думках постійно була Ганна. Усвідомлення того, що вона погодилася стати його дружиною, робило молодого чоловіка щасливим. Він розумів, що їхній шлюб матиме чимало випробувань, але це його не лякало — для Станіслава Ганна була коханою жінкою.

Він більше не міг чекати й вирішив повідомити новину своїм батькам. Спершу зателефонував татові — Володимиру Павловичу Полянському, який за фахом був фармацевтом і мав власну аптеку. Мати, Алевтина Іванівна, працювала вчителем історії.

Батько швидко відповів на відео- дзвінок.
— Синку, привіт! — усміхнувся він.
— Доброї ночі, тату, — відповів Полянський. — Як ви з мамою, все гаразд?
— Бачу, у тебе гарний настрій, — помітив Володимир Павлович.
— Так, поклич, будь ласка, маму. Хочу вам дещо повідомити, — мовив Стас.

Алевтина Іванівна підійшла до телефону й привітно сказала:
— Стасіку, синку, привіт!
— Любі батьки, хочу повідомити: я одружуюся. Сьогодні зробив пропозицію своїй дівчині.

Батько й мати мовчали, приголомшені почутим. Володимир Павлович насупив брови й, трохи нахилившись уперед, запитав:
— Станиславе, чому так несподівано?

Алевтина Іванівна, розгублено дивлячись на сина, тихо додала:
— Ти раніше нічого не казав, що в тебе є дівчина… Хто вона?

— Найкраща у світі, — впевнено відповів молодий чоловік, і в його очах спалахнув теплий вогник.

— Познайомиш нас? — спитала Алевтина Іванівна, трохи здивовано дивлячись на Стаса.
— Так, звісно. Завтра подзвоню по відео, — впевнено відповів Стас. — Вона вам сподобається.
— Добре, завтра чекатимемо, — сказав Володимир Павлович із легкою усмішкою.
Мама кивнула головою, трохи занепокоєна.
— Ти довго будеш у Німеччині? — Спитала жінка, уважно спостерігаючи за ним.