Розділ 211

— Дякую, Стасе, — мовила Ганна, дивлячись на нього. — Мені ніколи в житті не було так добре, особливо після всього, що сталося.

— Це тільки початок, — відповів Станіслав і посміхнувся.

— У тебе є улюблена пісня або гурт? — запитав Полянський.

— Так, — відповіла дівчина. — "Без обмежень". "Весь цей світ".

— Зрозумів, — сказав чоловік, підійшов до музикантів, які грали, та звернувся до них німецькою:

— Könnten Sie bitte das Lieblingslied meiner Freundin spielen? Es ist eine bekannte ukrainische Band – "Bez Obmezhen", der Sänger heißt Serhij Tantschynez.
(— Чи могли б ви, будь ласка, поставити улюблену пісню моєї дівчини? Це відомий український гурт — "Без обмежень", вокаліст — Сергій Танчинець.)

Чоловіки прекрасно знали цей гурт — він нещодавно виступав у Дюссельдорфі, і вони навіть грали кілька його пісень на інших замовленнях. З усмішкою переглянулися й одразу включили знайому мелодію.

Дівчина, почувши мелодію, завмерла. Її очі наповнилися слізьми — щирими, нестримними. Полянський м’яко усміхнувся, поглянув на неї й ледь помітно кивнув офіціантові. Той зник за дверима кухні, а вже за кілька хвилин повернувся, тримаючи великий двоповерховий торт. Зверху, серед ніжного крему, виднілися два лебеді, а трохи нижче було написано кремом: "Ти станеш моєю дружиною?"

Станислав підійшов до дівчини ближче, дістав із кишені бархатну червону коробочку у формі троянди. Відкрив її — всередині лежало витончене жіноче кільце з білого золота. Чоловік став на одне коліно поруч із дівчиною, яка сиділа за столиком, подивився їй у вічі й м’яко сказав:

— Пробач… Я за тебе вже вирішив, не спитавши.
Ти вийдеш за мене заміж?