Повернути Мене до життя
Розділ 206
Полянський обережно котив Гану на інвалідному візку, мов порцелянову вазу.
— Стас, — звернулася вона тихо, — ми можемо поїхати у якесь спокійне місце? Думаю, нам варто поговорити.
— Так, звісно, — відповів молодий чоловік. — Тут неподалік є парк Гофгартен. Там нам ніхто не завадить, — запевнив він.
Він скерував візок до відомчого парку Гофгартен, що розкинувся неподалік старого міського кварталу Дюссельдорфа. Дорогою крізь гілки дерев пробивалося м’яке сонячне світло. У повітрі віяло запахом свіжо скошеної трави, а десь у глибині парку чутно було спів пташок та тихе дзюрчання фонтану. Місце дійсно здавалося спокійним — наче створеним для розмов, які важко вимовити серед міської метушні.
— Зупинимось тут, — запропонував Стас. Він присів на лавку, а інвалідне крісло підкотив навпроти, щоб бути на одному рівні з Ганною. Навколо тихо шелестів легкий вітерець, а сонце ніжно гріло обличчя.
Він подивився на неї з любов’ю, очі його сяяли теплом і турботою, і спитав:
— Що саме ти хотіла мені сказати?
Вона мовчки подивилася йому в очі. Узявши її руку у свою, він з посмішкою мовив:
— Я повністю твій.
#558 в Детектив/Трилер
#252 в Детектив
#4993 в Любовні романи
#2210 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
