Повернути Мене до життя

Розділ 204

— Дуже смачно! — вигукнула Ганна, насолоджуючись смачними німецькими стравами, на сніданок. — Дякую вам, Сергію Андрійовичу!

Філатов усміхнувся, радіючи її щирій реакції.

— Радий, що тобі сподобалося, Ганночко, — відповів він тепло.

— Я наїлася, — з усмішкою додала дівчина. — Ще раз дякую вам.

— Ти молодець, моя хороша, — похвалив Філатов і простягнув їй пігулки. — На, прийми.

Вона слухняно взяла їх, запила водою і тихо прошепотіла:

— Дякую.

— На здоров’я, — з лагідною усмішкою відповів Сергій Андрійович. — А зараз я поставлю тобі катетер, і ви з Стасом зможете їхати гуляти.

Ганна одразу зніяковіла. Усмішка зникла з її обличчя, воно стало серйозним.

— Вибачте, що вам доведеться це робити, — ледь чутно прошепотіла вона, опустивши погляд.

— Мила, не вибачайся, — м’яко мовив лікар. — Давай, я швиденько все зроблю. Бо Стас уже на кухні зачекався.

Він підійшов ближче, дістав усе необхідне. Рухи були впевненими, обережними, з професійною делікатністю. Ганна лежала тихо, лише серце калатало швидше, ніж зазвичай. Вона відчувала легке хвилювання, змішане з вдячністю. У його руках було щось заспокійливе. Вона довіряла йому повністю, хоч і залишалася трохи збентеженою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше