— Дуже смачно! — вигукнула Ганна, насолоджуючись смачними німецькими стравами, на сніданок. — Дякую вам, Сергію Андрійовичу!
Філатов усміхнувся, радіючи її щирій реакції.
— Радий, що тобі сподобалося, Ганночко, — відповів він тепло.
— Я наїлася, — з усмішкою додала дівчина. — Ще раз дякую вам.
— Ти молодець, моя хороша, — похвалив Філатов і простягнув їй пігулки. — На, прийми.
Вона слухняно взяла їх, запила водою і тихо прошепотіла:
— Дякую.
— На здоров’я, — з лагідною усмішкою відповів Сергій Андрійович. — А зараз я поставлю тобі катетер, і ви з Стасом зможете їхати гуляти.
Ганна одразу зніяковіла. Усмішка зникла з її обличчя, воно стало серйозним.
— Вибачте, що вам доведеться це робити, — ледь чутно прошепотіла вона, опустивши погляд.
— Мила, не вибачайся, — м’яко мовив лікар. — Давай, я швиденько все зроблю. Бо Стас уже на кухні зачекався.
Він підійшов ближче, дістав усе необхідне. Рухи були впевненими, обережними, з професійною делікатністю. Ганна лежала тихо, лише серце калатало швидше, ніж зазвичай. Вона відчувала легке хвилювання, змішане з вдячністю. У його руках було щось заспокійливе. Вона довіряла йому повністю, хоч і залишалася трохи збентеженою.
#375 в Детектив/Трилер
#164 в Детектив
#3721 в Любовні романи
#1657 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026