Розділ 202

— Я радий зробити тобі приємно, — тихо сказав Стас, схиливши голову, ніби трохи соромився. — Хоча, насправді, мій голос не надто хороший, — додав з легкою усмішкою, провів поглядом по її обличчю.

— Гано, — звернувся він, зробивши крок ближче, — дозволь запросити тебе на прогулянку.

— З задоволенням, — відповіла дівчина. Її очі світилися щастям, а на обличчі розцвіла щира усмішка — така, яку вона давно не відчувала.

Сергій Андрійович, спостерігаючи за їхньою розмовою, не стримав усмішки.

— Вибачають, молоді люди, — промовив він з ледь іронічною ноткою. — Але для початку Гана повинна поснідати, випити ліки, зробити ще деякі процедури. А потім — прошу, гуляйте на здоров’я.

— Так, звісно, — миттєво погодився Станіслав, і, кивнувши, вийшов на кухню.

Сергій Андрійович залишився поруч із Ганною, ненадовго вдивляючись у її обличчя. Він взяв букет, поставив його у вазу з водою, повільно розправляючи стебла.

— Моя хороша… Дуже гарний букет, — мовив він з ніжністю. — Я так радий бачити тебе щасливою. Нарешті.

Ганна опустила погляд, але очі її сяяли.

— Завдяки Стасу… вперше за довгий час мені сьогодні так добре, — зізналася вона, і голос її ледь тремтів.

Сергій Андрійович усміхнувся ще тепліше.

— Добре. Тоді я замовляю тобі сніданок. А ввечері куплю продукти і щось приготую сам. Бо зараз у холодильнику — миша повісилася, — додав він з гумором, намагаючись розвеселити дівчину ще більше.

Ганна засміялась легко і щиро — її сміх, такий рідкісний останнім часом, наповнив кімнату теплом.