Розділ 201

Ще кілька хвилин Сергій Андрійович тримав Ганну на руках. Вона дивилася у вікно на Стаса, який стояв під будинком і продовжував співати. Молодий чоловік із любов’ю та ніжністю дивився на Ганну.

— Вам не важко тримати мене на руках, лікарю? — запитала вона.

— Ні, моя хороша, — відповів Сергій Андрійович. — Ти не важка.

— Ніколи не думала, що заслуговую на такі прекрасні моменти…

— Ганнуся, — лагідно мовив Філатов, — ти заслуговуєш на ще більше.

— Дякую, — прошепотілавона.

Пролунав дзвінок у двері. Неважко було здогадатися, що це — Полянський.

Літній чоловік обережно посадив дівчину на диван, а тоді пішов відкривати. За дверима стояв усміхнений Стас.

— Добрий ранок, професоре! — привітався молодик.

— Добрий, — відповів Сергій Андрійович і з усмішкою пожартував: — У тебе, Стасе, помирає великий талант співака. Заходь.

Чоловік зайшов до квартири з великим букетом червоних троянд. У повітрі одразу розлився ніжний аромат квітів. Він не зволікав і відразу попрямував до вітальні, де сиділа молода дівчина. Його обличчя світилося від радості.

— Привіт, моє сонце, — лагідно промовив він, дивлячись їй просто в очі.

Він підійшов ближче, нахилився й ніжно поцілував її в щоку. Ганна нахилила голову назустріч, усміхнулась і відповіла:

— Привіт. Я дуже рада тебе бачити. Дякую за цей романтичний сюрприз, — сказала вона, приймаючи з його рук букет.

Вдихнула аромат троянд і тихо додала:
— Просто… у тебе гарний голос, — промовила Ганна, не підводячи погляду.