Повернути Мене до життя

Розділ 196

— Мене тебе дуже не вистачало… — тихо сказала Ганна.
Її слова прозвучали настільки емоційно, що Полянський відчув себе неймовірно щасливим. Він м’яко посміхнувся, стис її руку — обережно, аби не зробити боляче.

— Без тебе моє життя втратило барви, — мовив він.

Сергій Андрійович стояв осторонь і з радістю спостерігав, що молоді люди помирилися. Але раптом Ганна захотіла зайняти напівсидяче положення на дивані. Вона зробила необережний рух — різкий біль пронизав її хребет, і вона закричала.

Сергій Андрійович миттєво підбіг до неї.
— Зараз, рідна, потерпи, — лагідно сказав він.

Стас мимоволі відійшов у бік, болісно спостерігаючи за тим, як Ганні зле.

Філатов швидко зробив ін’єкцію знеболювального.
— Все, моя люба, зараз минеться, — заспокоював він.

— Дякую вам, Сергію Андрійовичу… — прошепотіла вона й стисла руку літнього чоловіка.

— Стас… — кликнула вона.

Станіслав швидко відреагував і знову присів біля дивана. Ганна подивилась на нього:
— Пробач, що зіпсувала цей момент…

— Ганно, не кажи так, — заперечив Полянський. — Все добре.

Він узяв її руку — і вона ледь відчутно стисла його у відповідь.

— Дякую тобі… — тихо сказала дівчина.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше