— Мене тебе дуже не вистачало… — тихо сказала Ганна.
Її слова прозвучали настільки емоційно, що Полянський відчув себе неймовірно щасливим. Він м’яко посміхнувся, стис її руку — обережно, аби не зробити боляче.
— Без тебе моє життя втратило барви, — мовив він.
Сергій Андрійович стояв осторонь і з радістю спостерігав, що молоді люди помирилися. Але раптом Ганна захотіла зайняти напівсидяче положення на дивані. Вона зробила необережний рух — різкий біль пронизав її хребет, і вона закричала.
Сергій Андрійович миттєво підбіг до неї.
— Зараз, рідна, потерпи, — лагідно сказав він.
Стас мимоволі відійшов у бік, болісно спостерігаючи за тим, як Ганні зле.
Філатов швидко зробив ін’єкцію знеболювального.
— Все, моя люба, зараз минеться, — заспокоював він.
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу… — прошепотіла вона й стисла руку літнього чоловіка.
— Стас… — кликнула вона.
Станіслав швидко відреагував і знову присів біля дивана. Ганна подивилась на нього:
— Пробач, що зіпсувала цей момент…
— Ганно, не кажи так, — заперечив Полянський. — Все добре.
Він узяв її руку — і вона ледь відчутно стисла його у відповідь.
— Дякую тобі… — тихо сказала дівчина.
#344 в Детектив/Трилер
#170 в Детектив
#3663 в Любовні романи
#1637 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025