Повернути Мене до життя

Розділ 189

— Дякую, Сергію Андрійовичу, — тихо промовила дівчина. — Коли вас не було, мені було дуже погано, — її голос трохи за тремтів. — Висока температура… Пан Райзон казав, що це грип, проте у мене не було ні нежитю, ні кашлю.

— Зараз я почуваюся добре. Біль у хребті зазвичай посилюється ввечері, проте сьогодні я майже його не відчуваю. Ви лікуєте мене  навіть своєю присутністю, — щиро додала вона, зустрічаючи його погляд.

Вона опустила очі і тихо сказала:

— Сергію Андрійовичу… мені дуже соромно вас просити, проте я не можу інакше. Допоможіть, будь ласка, поставити мені катетер. В Україні ви завжди просили медсестру це робити. Тут, у Німеччині, у лікарні, теж була медсестра, яка допомагала мені. Я сама не зможу.

Вона затремтіла і подивилася на Філатова .

— Моя хороша, звісно, я тобі допоможу, — тихо відповів Філатов. — Зазвичай я просив медсестру, бо не хотів, щоб ти почувалася ніяково. Не знав, чи дозволиш мені ставити тобі катетер, — лагідно пояснив він.

— Не соромся, моя хороша, — м’яко додав чоловік. — Дякую, що довіряєш. Зараз я все зроблю, — пообіцяв він.

Ганна не втримала сліз і тихо розплакалася, не відводячи погляду.

— Не плач, — мовив Філатов. — Я тебе образив? — запитав чоловік.

Ганна тихо, крізь сльози, відповіла:

— Що ви, лікарю, що ви ні.

— Ваша делікатність дуже зворушила мене. Для мене це так важливо, — додала вона.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше