— Дякую, Сергію Андрійовичу, — тихо промовила дівчина. — Коли вас не було, мені було дуже погано, — її голос трохи за тремтів. — Висока температура… Пан Райзон казав, що це грип, проте у мене не було ні нежитю, ні кашлю.
— Зараз я почуваюся добре. Біль у хребті зазвичай посилюється ввечері, проте сьогодні я майже його не відчуваю. Ви лікуєте мене навіть своєю присутністю, — щиро додала вона, зустрічаючи його погляд.
Вона опустила очі і тихо сказала:
— Сергію Андрійовичу… мені дуже соромно вас просити, проте я не можу інакше. Допоможіть, будь ласка, поставити мені катетер. В Україні ви завжди просили медсестру це робити. Тут, у Німеччині, у лікарні, теж була медсестра, яка допомагала мені. Я сама не зможу.
Вона затремтіла і подивилася на Філатова .
— Моя хороша, звісно, я тобі допоможу, — тихо відповів Філатов. — Зазвичай я просив медсестру, бо не хотів, щоб ти почувалася ніяково. Не знав, чи дозволиш мені ставити тобі катетер, — лагідно пояснив він.
— Не соромся, моя хороша, — м’яко додав чоловік. — Дякую, що довіряєш. Зараз я все зроблю, — пообіцяв він.
Ганна не втримала сліз і тихо розплакалася, не відводячи погляду.
— Не плач, — мовив Філатов. — Я тебе образив? — запитав чоловік.
Ганна тихо, крізь сльози, відповіла:
— Що ви, лікарю, що ви ні.
— Ваша делікатність дуже зворушила мене. Для мене це так важливо, — додала вона.
#333 в Детектив/Трилер
#168 в Детектив
#3590 в Любовні романи
#1605 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 11.12.2025