Повернути Мене до життя
Розділ 185
Було 19:30. Вечірнє сонце лагідно торкалося вулиць Дюссельдорфа, кидаючи м’які тіні від дерев і будинків.
Сергій Андрійович повільно котив інвалідний візок, у якому сиділа Ганна.
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу, за цей прекрасний день… — промовила дівчина. — Мені зараз так добре, як давно вже не було.
— Будь ласка, моя хороша, — відповів Філатов. — Я теж чудово провів час. Ти дуже приємна співрозмовниця, — з легкою усмішкою додав він.
— Дякую вам… Я ніколи не вважала себе такою, — зніяковіло мовила Ганна.
— Лікарю… — звернулась вона трохи згодом, — ми можемо зупинитися на хвилинку?
— Так, звісно, — кивнув лікар.
Неподалік стояла лавочка. Чоловік зупинився, обережно підкотив візок до неї й сам присів поруч.
— Сергію Андрійовичу… — тихо озвалась Ганна. — Можна я вас про дещо попрошу?
— Проси, що завгодно, — лагідно відповів Філатов.
— Ми можемо не повертатися до лікарні? Поки ви тут… Я хочу побути з вами ці дні. Якщо не можна — я зрозумію і повернуся…
Чоловік на кілька хвилин замислився, а тоді тихо мовив:
— Добре, Ганочко. Поїдеш зі мною. У мене тут є двокімнатна квартира — купив її кілька років тому, коли часто бував у Дюссельдорфі. Не хотів жити в готелі, тож вирішив мати своє житло, — пояснив Філатов.
#323 в Детектив/Трилер
#164 в Детектив
#3644 в Любовні романи
#1616 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
