Розділ 184

Чоловік і дівчина гарно проводили час і не помітили, як настав вечір. Сергій Андрійович глянув на годинник — вже була сьома.
— Ганночко, нам вже час, — лагідно мовив він.
— Так, звісно, — слухняно відповіла дівчина.

Філатов підняв руку, щоб покликати офіціанта, і звернувся до нього німецькою:
— Entschuldigung, die Rechnung bitte.
(Вибачте, рахунок, будь ласка.)

До столу підійшов усміхнений молодий офіціант і злегка пожартував:
— Natürlich, aber nur wenn alles geschmeckt hat!
(Звісно, але тільки якщо все було смачно!)

Філатов відповів з посмішкою:
— Es war ausgezeichnet, wie immer.
(Було чудово, як завжди.)

Ганна не розуміла, про що саме йдеться, але мимоволі посміхнулась, уловивши теплий тон розмови й дружню атмосферу.

Хлопець швидко повернувся та ввічливо сказав німецькою:
— Bitte, Ihre Rechnung.

Сергій Андрійович відкрив рахунок, переглянув суму — 25 євро, — і вклав туди 35 євро, спокійно мовивши німецькою:
— Stimmt so, behalten Sie den Rest. (Здачі не треба, залиште собі.)

Офіціант усміхнувся й відповів:
— Vielen Dank! Einen schönen Abend noch! (Щиро дякую! Гарного вечора!)

— Auch Ihnen, junger Mann, — чемно відповів Сергій Андрійович.

Молодий чоловік кивнув, розвернувся та пішов.

Філатов підвівся, підійшов до дівчини, взявся за ручки візка й повів її до виходу.

Через дві хвилини вони вже були на вулиці. Сергій Андрійович міцно тримав крісло та повільно прямував у бік лікарні Райзона.