Розділ 181

Сергій Андрійович сів за столик навпроти Ганни. Чоловік уважно подивився на неї. Її обличчя сяяло радістю — дівчина, яка зазвичай посміхалась рідко, зараз виглядала життєрадісною. Від цього на душі у Філатова стало легше.

До їхнього столика підійшов молодий офіціант.
— Guten Tag, mein Name ist Schwarz. Ich werde heute Ihr Kellner sein. Hier ist Ihre Dessertkarte.
(Добрий день, мене звати Шварц. Сьогодні я буду вашим офіціантом. Ось ваше меню з десертами.)

Сергій Андрійович узяв меню, у якому було багате розмаїття тортів, тістечок та пирогів. Він бував у цій кав’ярні багато разів зі своєю донькою, тож добре знав усе меню напам’ять і зробив замовлення німецькою швидко й упевнено.
— Danke. Für mich bitte ein Apfelstrudel und eine Tasse schwarzen Kaffee. Und für das Mädchen — die Schwarzwälder Kirschtorte und eine heiße Schokolade.
(Дякую. Мені, будь ласка, яблучний штрудель і чашку чорної кави. А для дівчини — торт "Чорний ліс" і гарячий шоколад.)

— Sehr gerne, kommt sofort.
(Звичайно, зараз усе принесу.)

Офіціант чемно кивнув і рушив до бару.

— Тобі тут подобається? — запитав Філатов.

— Дуже, — усміхнулася Ганна. — Дякую вам, що привезли мене в це гарне місце.

— Будь ласка, моя хороша, — лагідно відповів Сергій Андрійович.

— Я навіть не думала, що зможу знову відчути такі гарні емоції, як зараз, — щиро зізналася дівчина. — Я навіть забула про візок... Це тому, що ви поряд. З вами я почуваюся в безпеці.

Вона говорила впевнено, дивлячись прямо на Філатова.