Повернути Мене до життя

Розділ 178

— Тут неймовірно красиво, — мовила Ганна, вдивляючись у панораму міста.

— Так, це правда, — погодився Сергій Андрійович, усміхаючись. — Знаєш, Ганочко, я дуже багато разів бував тут — і по роботі, і відпочивав зі своєю сім’єю, — поділився він спогадами. — Особливо моя донька любила відпочивати тут, коли була у відпустці.

Він на мить замовк, ніби заглибився у минуле.

— Сергію Андрійовичу, якою вона була? — Раптом запитала дівчина.

— Неймовірною... — м’яко відповів чоловік. — Доброю, щирою, життєрадісною…

Від цих спогадів на серці Філатова стало водночас тепло й боляче. Він знову замовк, опустивши погляд.

— Лікарю, я саме такою її й уявляла, — тихо сказала Ганна. — Адже в неї був такий прекрасний батько, як ви.

Вона промовила це щиро, дивлячись йому просто у вічі.

— Дякую, моя хороша, — сказав Сергій Андрійович, затримавши погляд на дівчині. В його очах з’явилося тепло, а в голосі — тиха ніжність. — А ти за характером дуже схожа на мою Дарину.

Ганна опустила погляд, не в силах стримати сльози.

— Сергію Андрійовичу, я дуже вам вдячна… за все, що ви для мене робите. За те, як ви піклуєтеся. Після того, що зі мною сталося, я думала, що життя витратило всі свої барви… Але завдяки вам я знову відчула радість.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше