— Тут неймовірно красиво, — мовила Ганна, вдивляючись у панораму міста.
— Так, це правда, — погодився Сергій Андрійович, усміхаючись. — Знаєш, Ганочко, я дуже багато разів бував тут — і по роботі, і відпочивав зі своєю сім’єю, — поділився він спогадами. — Особливо моя донька любила відпочивати тут, коли була у відпустці.
Він на мить замовк, ніби заглибився у минуле.
— Сергію Андрійовичу, якою вона була? — Раптом запитала дівчина.
— Неймовірною... — м’яко відповів чоловік. — Доброю, щирою, життєрадісною…
Від цих спогадів на серці Філатова стало водночас тепло й боляче. Він знову замовк, опустивши погляд.
— Лікарю, я саме такою її й уявляла, — тихо сказала Ганна. — Адже в неї був такий прекрасний батько, як ви.
Вона промовила це щиро, дивлячись йому просто у вічі.
— Дякую, моя хороша, — сказав Сергій Андрійович, затримавши погляд на дівчині. В його очах з’явилося тепло, а в голосі — тиха ніжність. — А ти за характером дуже схожа на мою Дарину.
Ганна опустила погляд, не в силах стримати сльози.
— Сергію Андрійовичу, я дуже вам вдячна… за все, що ви для мене робите. За те, як ви піклуєтеся. Після того, що зі мною сталося, я думала, що життя витратило всі свої барви… Але завдяки вам я знову відчула радість.
#368 в Детектив/Трилер
#170 в Детектив
#3649 в Любовні романи
#1634 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 14.02.2026