Повернути Мене до життя
Розділ 177
Сергій Андрійович лагідно вкрив ноги дівчини пледом і допоміг їй одягтися.
Вона подивилася на нього з ніжністю і тихо сказала:
— Дякую, ви так піклуєтеся про мене.
Філатов усміхнувся:
— Я з радістю роблю це. Ти цього варта.
— Ну що, готова? — запитав він.
— Так, лікарю, — кивнула дівчина з м’якою усмішкою.
Сергій Андрійович обережно взявся за ручки інвалідного візка й повільно покотив його до виходу з палати. Стас теж хотів іти за ними, але Філатов зупинив його легким жестом руки. Той послухався і залишився.
За кілька хвилин вони вже були надворі. Тепле сонце лагідно зігрівало, яскраве світло сліпило очі. Легкий вітер колихав листя дерев, наповнюючи повітря ароматом квітів і свіжої кави.
Ганна глибоко вдихнула свіже повітря, поглянула на чоловіка і тихо промовила:
— Мені зараз краще, бо ви поруч зі мною.
Чоловік поклав руку їй на плече і ніжно посміхнувся:
— Це… ковток вітаміну С. Сонце, свіже повітря, трохи свободи — все, що потрібно, щоб скоріше одужати.
— Ви маєте рацію, — відповіла вона. — Я нарешті оживаю…
Перед ними розкинувся Дюссельдорф — місто, де сучасні скляні будівлі гармонійно поєднувалися з історичними будівлями, зеленими скверами та широкими вулицями. Вдалині вже виднілася набережна Рейну, де прогулювалися люди й пливли човни на воді.
#368 в Детектив/Трилер
#160 в Детектив
#3692 в Любовні романи
#1648 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
