Розділ 186

Філатов та Стас лишились у палаті Ганни. Дівчина більше не звертала уваги на Поляньського.

— Сергію Андрійовичу, — мовила дівчина, дивлячись йому у вічі, — я дуже хочу додому… Прошу.

Філатов сидів на краю ліжка біля неї і лагідно відповів:
— Розумію, моя хороша. Але поки ще рано. Коли буде безпечно — обіцяю, я заберу тебе. Тим паче, що скоро все закінчиться. Обіцяю тобі, Ганочко.

— Добре, як скажете… Я вам вірю, — тихо промовила дівчина, несміливо торкнувшись його руки.

— Ви залишитеся… хоч на пару днів? — запитала вона, не відводячи погляду.

Філатов посміхнувся і відповів:
— Так, я буду тут десять днів.

— Я тобі ще набриднути встигну, — пожартував чоловік.

— Ви ніколи не набриднете мені, — серйозно відповіла дівчина. — Це просто неможливо. Ви дуже дорога мені людина.

— Я без вас не можу, — продовжила говорити Ганна.

— Дякую тобі, мила, — лагідно промовив Філатов. — Навзаєм.

-Лікарю, я вже добре себе почуваю. Може, прогуляємось? — запропонувала дівчина.

— Добре, — відповів Сергій Андрійович. — Якщо в тебе немає температури… Зараз виміряю.

Чоловік узяв термометр і поклав його дівчині під пахву. Через п’ять хвилин поглянув: температури не було.

— Чудово, — сказав Філатов. — Тепер послухаю твої легені.

Він приклав стетоскоп до грудей дівчини. Вона вже знала, що робити. Після уважного огляду Ганни лікар сказав:

— Нічого страшного. Дійсно грип. Можемо трохи прогулятися містом. Трохи свіже повітря тобі не зашкодить.

— Ура! — радісно вигукнула дівчина.

Філатов допоміг їй сісти у візок. Стас теж хотів допомогти, але Ганна відразу заперечила:

— Не чіпай мене. Не треба.

Він відійшов у бік.