Розділ 185

Габрієль провів Філатова та Полянського до палати Ганни. Чоловіки тихо ввійшли. Дівчина лежала на ліжку. Побачивши Сергія Андрійовича, вона радісно вигукнула:

— Сергію Андрійовичу, ви приїхали!

Філатов повільно підійшов до неї, сів на край ліжка. Ганна міцно обійняла його.

— Я так рада вас бачити, — емоційно сказала вона. — Дякую, що приїхали...

На її очах виступили сльози.

— Мені було так погано без вас... — прошепотіла дівчина.

Філатов ніжно провів рукою по її обличчю й лагідно відповів:

— Ганночко, я поруч.

Полянський стояв осторонь. Він радів, що побачив її, але стримував емоції.

---Дівчина перевела погляд на Полянського й тихо сказала:

— Привіт, Стас.

Але її голос був холодним.

— Привіт, — відповів молодий чоловік.

— Як ти себе почуваєш? — запитав він.

— Краще, — коротко відповіла Ганна.

— Може, поговоримо? — несміливо поцікавився Полянський.

Але дівчина заперечила:

— Нам немає про що говорити.

Стас лише спокійно кивнув. Цього разу він залишився врівноваженим — як і радив Сергій Андрійович.

-Райзон поглянув на дівчину, потім на Полянського та Філатова, і м’яко сказав:

— Ich lasse Sie jetzt allein. — Поки що я залишу вас.

Сергій підвівся й відповів німецькою:

— Danke dir, Gabriel, dass du dich so gut um Hanna kümmerst. — Дякую тобі, Ґабрієлю, за те, що так добре піклуєшся про Ганну.

Габоієль потиснув Філатову руку, усміхнувся й вийшов із палати.
Полянський мовчки проводив німецького лікаря поглядом.