Автомобіль Сергія Андрійовича з Полянським повільно зупинився біля входу лікарні Райзона. Вийшовши з машини, чоловіки рішуче попрямували до центрального входу. Вони неквапно крокували коридорами лікарні, минаючи медичний персонал, прямуючи до кабінету Габрієля.
Сергій Андрійович постукав у двері — і вони увійшли.
Габрієль здивовано підвівся з-за столу.
— Sergij! — вигукнув Райзон німецькою, не приховуючи подиву.
— Не чекав мене, — з усмішкою відповів Сергій Андрійович, а тоді додав: —
Ich wollte Hanna überraschen. Deshalb habe ich niemandem gesagt, dass ich heute komme.
(Я хотів зробити Ганні сюрприз, тому нікому не сказав, що приїду сьогодні.)
Габрієль усміхнувся, підійшов і тепло потиснув йому руку. Потім перевів погляд на Полянського й теж простягнув руку:
— Радий вас бачити, Станіславе.
Стас стримано кивнув і потис йому руку у відповідь.
— Das ist wirklich eine Überraschung. Hanna wird sich sehr freuen. Sie fühlt sich besser.
(Це справжній сюрприз. Ганна буде дуже рада. Вона почуває себе краще.)
— Можу зараз провести тебе до неї, — запропонував Габрієль уже українською. — Вона у своїй палаті.
Сергій Андрійович кивнув:
— Я хочу побачити її перш ніж вона дізнається, що я тут. Лише одна мить, коли вона ще нічого не підозрює.
— Тоді ходімо, — усміхнувся Райзон. — Вона буде щаслива.
#334 в Детектив/Трилер
#167 в Детектив
#3614 в Любовні романи
#1617 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 12.12.2025