Повернути Мене до життя

Розділ 183

Райзон подивився на дівчину й м’яко сказав:
— Entschuldigen Sie, Fräulein Gana, ich muss gehen — ich habe bald eine Operation.
— Вибачте, фройляйн Гано, мушу йти — у мене незабаром операція.

— Зрозуміла, — відповіла дівчина, дивлячись на Габреля. — Дякую вам.

Райзон кивнув і додав:
— Auf Wiedersehen!
— До зустрічі, — сказав чоловік і вийшов.

Сергій Андрійович та Поляньський в'їхали до Дюссельдорфа.

— Я заздрю вам, професоре, — сказав Стас.

Філатов, не відриваючись від дороги, спитав Полянського:
— Що ти маєш на увазі?

— Ганна сумує за вами, — відповів Полянський.

— Я мріяв, щоб вона так само сказала мені, — зізнався молодий чоловік.

— Тому що я дурень, — визнав він.

— Стас, припини картати себе, — сказав Філатов. — Продовжуючи так, ти робиш собі тільки гірше.

— Так, Сергію Андрійовичу, ви праві, — погодився Полянський. — Я не буду більше.

За вікном повільно розгорталося життя великого міста: Дюссельдорф зустрічав їх широкими вулицями, сучасними будівлями зі скла і сталі, а також величними історичними пам’ятками, що гармонійно поєднувалися з новітніми спорудами. Вулички міста були наповнені шумом автомобілів, ароматами кави з численних кафе та жвавим потоком людей, які поспішають у своїх справах. На горизонті виднілися величні вежі Рейнської телевежі, що ставали символом цього міста.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше