Райзон подивився на дівчину й м’яко сказав:
— Entschuldigen Sie, Fräulein Gana, ich muss gehen — ich habe bald eine Operation.
— Вибачте, фройляйн Гано, мушу йти — у мене незабаром операція.
— Зрозуміла, — відповіла дівчина, дивлячись на Габреля. — Дякую вам.
Райзон кивнув і додав:
— Auf Wiedersehen!
— До зустрічі, — сказав чоловік і вийшов.
Сергій Андрійович та Поляньський в'їхали до Дюссельдорфа.
— Я заздрю вам, професоре, — сказав Стас.
Філатов, не відриваючись від дороги, спитав Полянського:
— Що ти маєш на увазі?
— Ганна сумує за вами, — відповів Полянський.
— Я мріяв, щоб вона так само сказала мені, — зізнався молодий чоловік.
— Тому що я дурень, — визнав він.
— Стас, припини картати себе, — сказав Філатов. — Продовжуючи так, ти робиш собі тільки гірше.
— Так, Сергію Андрійовичу, ви праві, — погодився Полянський. — Я не буду більше.
За вікном повільно розгорталося життя великого міста: Дюссельдорф зустрічав їх широкими вулицями, сучасними будівлями зі скла і сталі, а також величними історичними пам’ятками, що гармонійно поєднувалися з новітніми спорудами. Вулички міста були наповнені шумом автомобілів, ароматами кави з численних кафе та жвавим потоком людей, які поспішають у своїх справах. На горизонті виднілися величні вежі Рейнської телевежі, що ставали символом цього міста.
#323 в Детектив/Трилер
#164 в Детектив
#3648 в Любовні романи
#1619 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 15.12.2025