Розділ 174

Райзон приїхав швидко. Не гаючи ні хвилини, він увійшов до палати Ганни.

— „Wie hoch ist die Temperatur?“ — запитав він, навіть не зупиняючись.
(«Яка температура?»)

— „Sie liegt bei 39,2.“ — відповів Ганс, кинувши погляд на монітор.
(«Тримається на рівні 39,2.»)

— „Vielleicht ist es nur eine Grippe…“ — припустив Райзон обережно.
(«Можливо, це просто грип…»)

Ганна лежала з заплющеними очима. Вона чула голоси, але не розуміла змісту. Лише знайомі уривки — Fieber, Kopf, Schmerz…

Вона ледь розплющила очі.

— У мене… дуже болить… — прошепотіла.

Райзон нахилився ближче.

— Де саме?

— Хребет… як завжди…

Він обережно поклав руку їй на плече.

— Я знаю, — м’яко сказав він. — Потерпи, я зараз усе зроблю.

Він швидко відкрив ампулу, набрав у шприц і, нахилившись, зробив внутрішньовенну ін’єкцію.

— Буде легше за кілька хвилин, — додав спокійно. — Потерпи ще трохи.

Він послухав легені — дихання було чисте. Серце працювало рівно, хоч і трохи пришвидшено.

— Легені чисті. Це добре. Нічого страшного. Грип.

Потім, обернувшись до Ганса, коротко наказав:

— „Nimm ihr Blut zur Analyse. Komplettes Blutbild und CRP.“
(«Візьми кров на аналіз. Загальний аналіз і С-реактивний білок.»)

Ганс кивнув і пішов за обладнанням.

Ганна знову заплющила очі. Голос її ледве чувся:

— Пане Габріель… будь ласка… покличте Сергія Андрійовича…

— Добре. Я його покличу, — сказав Райзон і тихо додав:
— Потерпи, дівчинко… все буде добре.