Повернути Мене до життя

Розділ 172

Молодий медбрат вже засинав, як почув звук кнопки виклику. Не вагаючись ні секунди, він підвівся й поспішив у палату — кнопку натиснула Ганна.

Коли зайшов до кімнати, дівчина лежала бліда, лоб вологий, очі заплющені. Він обережно доторкнувся до її чола — гаряча, як вугілля.

Виміряв температуру — 39 з половиною. Її знобило, тіло трясло.

— „Halten Sie durch, ich bin gleich zurück.“
(«Тримайтеся, я зараз повернуся.») — сказав він тихо і швидко вийшов.

Коли повернувся, в руках мав ампулу, шприц і серветку. Все робив точно, впевнено — руки в нього не тремтіли, але серце…

Воно билося гучно. Завтра. Завтра він їй скаже. Все. Як є. Не може більше мовчати.

Він зробив укол, накрив її теплою ковдрою, приклав вологу серветку до лоба й сів поруч.

Ганна ледь відкрила очі.

— Ви… ще тут?..

— „Natürlich. Ich bleibe, bis es Ihnen besser geht.“
(«Звісно. Я залишуся, поки вам не стане краще.») — сказав він майже пошепки.

Вона знову заплющила очі. А він сидів поруч, дивився на неї — і мовчав.

«Ти не бачиш… Не відчуваєш. Але я все одно скажу. Завтра. Просто скажу правду…» сказав він про себе німецькою.

Подобається

#324 в Детектив/Трилер
#157 в Детектив
#3690 в Любовні романи
#1650 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 16.12.2025